Вимоги до знань

Українська мова

Фонетика. Орфоепія

Студенти повинні знати:

Особливості формування української літературної мови, її відмінності від загальнонародної національності;
Звукову систему української мови, склад і класифікацію голосних і приголосних;
Зміни звуків у потоці мовлення, звуків і фонем у процесі словозміни і словотвору, зумовленість цих змін.

Студенти повинні вміти:

Визначати звуковий склад слів, потоку мовлення, характеризувати кожен звук;
Визначити і характеризувати асиміляцію, дисиміляцію, спрощення;
Дотримуватись норм вимови, властивих українській літературній мові, помічати відхилення від них, удосконалювати своє мовлення.

Графіка й орфографія

Студенти повинні знати:

Буквенний склад української мови;
Терміни, пов’язані з розділом “Орфографія», зміст кожного з них;
Принципи українського правопису й написання, що відповідають кожному з них;
Орфографічні норми, властиві сучасній українській мові.

Студенти повинні вміти:

Визначити буквенний склад слів;
Встановлювати звуко-буквеним співвідношенням заданих слів;
Розміщувати слова в алфавітному порядку;
Визначити орфограми в словах і тексті;
Формулювати правила щодо певних орфограм;
Грамотно писати, ілюструючи володіння орфографічними нормами та демонструючи високу культуру писемного мовлення.

Словотвір

Студенти повинні знати:

Зміст терміна «морфеми»;
Типи морфем, наявних у слові, функції кожного з них;
Різницю між коренем та основою слова; ознаки основи;
Суть кожного способу словотвору, різновиди морфологічного, морфолого-синтаксичного способу;
Спільне і відмінне між лексико-синтаксичним і лексико-семантичним способами;
Особливості й послідовність виконання морфемного й словотвірного розборів.

Студенти повинні вміти:

Розрізняти змінні й не змінні слова, визначати морфемну будову їх;
Добирати споріднені слова;
Розмежовувати слова з омонімічними морфемами, зокрема коренями;
Визначати основу слова, її ознак;
Розрізняти слова похідні й не похідні, не похідні й твірні;
Добирати твірні слова для названих похідних;
Визначати словотворчий засіб для похідних слів, утворених на основі різних способів словотвору;
Виконувати морфемний і словотвірний розбори;
Користуватися словниками морфемної будови, словотвірним.

Граматика. Морфологія. Іменні частини мови

Студенти повинні знати:

Теоретичний матеріал стосовно принципів поділу слів на частини мови;
Сементику, морфологічні ознаки, синтаксичні функції іменників, прикметників, числівників, займенників;
Поділ іменників, прикметників, числівників, займенників за значенням та мовними ознаками;
Істотні особливості кожної іменної частини мови;
Особливості словозміни іменників, прикметників, числівників, займенників.

Студенти повинні вміти:

Визначати належність слів до певних частин мови, враховуючи явища переходу з однієї частини мови в іншу; характеризувати слова за належністю до частин мови на основі лексичного значення, морфологічних ознак, синтаксичних функцій;
Вживати нормативні граматичні форми, що виявляють відповідні граматичні категорії іменникі, прикметників, числівників, займенників;

Дієслово. Прислівник

Студенти повинні знати:

Теоретичний матеріал про дієслово і прислівник як частини мови;
Граматичні категорії дієслова, вияв їх у співвідносних граматичних формах;
Граматичні ознаки різних дієслівних форм;
Правила словозміни дієслів;
Закономірності утворення дієприкметників, дієприслівників;
Особливості побудови речень із дієприкметниками, дієприслівниками безособовими формами на –но, -то;
Різновиди прислівників за значенням;
Правила правопису прислівників.

Студенти повинні вміти:

Називати дієслово, прислівники та їх форми аналізованих речень;
Утворювати дієслівні форми що виявляють різні граматичні категорії, в т.ч. категорії виду, способу, часу;
Визначати дієвідміни дієслів, вживати відповідні особові закінчення;
Визначати дієприкметники, дієприслівники в реченнях, характеризувати їх;
Утворювати форми дієприкметників, дієприслівників;
Відмінювати дієприкметники ;
Виконувати повний морфологічний розбір дієслівних форм;
Відрізняти прислівники від однозлучних слів на основі значення та правопису;
Відрізняти прислівники від однозвучних слів інших частин мови на основні значення та правопису.

Службові частини мови. Вигук

Студенти повинні знати:

Семантичні типи прийменників, їх групи за походженням і складом;
Синтаксичні функції сполучників, їх поділ за походженням, складом і способ уживанням;
Семантичні типи вигуків, їх групи за походженням.

Студенти повинні вміти:

Правильно поєднувати прийменники з відповідною відмінковою формою, визначити їх семантичний тип;
Розрізняти прийменники й однозвучні з ними інші частини мови;
Відповідно до стилю добирати прийменники і з синонімічного ряду;
Записувати складні прийменники за правилами орфографії;
Будувати різні типи складносурядних та складнопідрядних речень послуговуючись відповідними сполучниками;
Правильно вживати частки відповідно до виконуваних ними функцій;
Уміти за допомогою вигуків виражати різні відчуття, волевиявлення.

Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія

Студенти повинні знати:

Визначення слова і фразеологізму, ознаки і функції слова, фразеологізми;
Лексичне значення слова, групи слів за кількістю наявних у них значень;
Групи лексик за семантичними відношеннями між словами; групи лексики за їх походженням; стилістичні групи лексики;
Зміни що відбуваються в лексичному значенні слова і словниковому складі у процесі розвитку мови і суспільства; види лексики за активністю вживання та поширеністю в мові;
Види фразеологізмів, їх походження;
Типи словників, різницю між енциклопедичними лінгвістичними словниками;

Студенти повинні вміти:

Розмежовувати слова повнозначні й неповнозначні;
Визначати лексичне значення повнозначних слів конкретне й абстрактре, пряме й переносне значення;
Вживати умовленні слова різних груп;
Визначати неологізми та архаїзми в текстах;
Визначати фразеологізми;
Визначати джерела фразеологізмів;
Користуватися фразеологічними словниками.

Синтаксис простого речення

Студенти повинні знати:

Що таке словосполучення, їх типи за морфологічним вираженням головного слова та за смисловими відношеннями між головним залежним словами, способи зв’язку слів у словосполученні;
Основні ознаки речення, що репрезентують його структурно-семантичну єдність і самостійність, типи речень за метою висловлювання та структури, типи простих речень;
Основні ознаки головних членів речень, їх типи за будовою та способом вираження; розділові знаки між ними;
Диференційні ознаки другорядних членів речення, їх види; структурні та семантичні особливості односкладних речень, їх типи за способом вираження головних членів.

Студенти повинні вміти:

Відокремлювати та самостійно будувати словосполучення, розмежовувати синтаксично вільні і синтаксично нечленовані, прості й складні, за семантичними відношеннями та морфологічним вираженням головного слова; визначити способи підрядного зв’язку ;
Аналізувати прості речення як багатовимірну синтаксичну одиницю; визничити речення за метою висловлювання, будовою, відокремлювати головні та другорядні члени речення й характеризувати їх;
Розрізняти двоскладні й односкладні прості речення, повні й неповні, визначити і самостійно складати дієслівні та іменникові односкладні речення;
Правильно ставити розділові знаки між підметом і присудком та в неповному реченні, за правилами орфографії записувати прикладки.

Просте ускладнене речення

Студенти повинні знати:

Умови відокремлювання членів речення та основні правила відокремлення другорядних членів речення;
Типи звертань вставних слів;
Правила вживання розділових знаків у реченнях із звертаннями, вставними і вставленими компонентами;

Студенти повинні вміти:

Розрізняти ускладню вальні елементи речень;
Відрізняти звертання від підмета, вставні конструкції від вставлених;
Ставити розділові знаки у реченнях з ускладню вальними елементами

Складне речення

Студенти повинні знати:

Засоби зв’язку частин складного речення та їх класифікацію;
Вид складносурядних, складнопідрядних, безсполучникових та багатокомпонентних складних речень; структурні типи складних синтаксичних цілей;
Способи відтворення чужого мовлення;
Розділові знаки у складному реченні;

Студенти повинні вміти:

Розпізнавати сполучникові(складносурядні та складнопідрядні) й безсполучникові складні речення в тексті; пряму й непряму мову, діалог і цитату, складне синтаксичних цілей;
Розрізняти їх, добирати до складних речень синонімічні варіанти;
Сладати за значені конструкції відповідно до комунікативного завдання;
Інтонаційно та пунктуаційно оформлювати їх.